Механічний склад ґрунту
Механічний склад ґрунту[1] — процентний вміст частинок того або іншого розміру. В даний час в різних країнах існують різні системи класифікації частинок за фракціями. М. М. Сибірцев узагальнив існуючі на той час системи класифікації[2]. Ґрунт можна класифікувати за вмістом «фізичних глин» (частинки діаметром менше 0,01 мм).
Механічний склад ґрунту має величезне значення в житті ґрунту. Від нього залежить вологоємність, водопроникність, водопідйомна здатність, пористість, повітряний і тепловий режим.
Глинисті ґрунти погано пропускають вологу і тому мають високу вологоємність і погану водовіддачу. Завдяки великій щільності вони погано провітрюються, погано нагріваються (холодні ґрунти) і до того ж погано обробляються. Глинисті ґрунти багаті на зольні відкладеннями, тобто містять багато солей.
Піщані і супіщані ґрунти в більшості безструктурні, мають гарну водопроникність і сприятливий повітряний і тепловий режим, але в той же час вони бідні на гумус і зольні речовини, швидко виснажуються. Найбільш сприятливими слід вважати суглинні ґрунти.
Існує кілька методів механічного аналізу ґрунту. Застосувується два основних методи: просіювання через сито і декантація[3] в стоячій воді.
Перш ніж приступити до механічного аналізу ґрунту, підготуйте його до просівання і декантації. Для цього видаліть із ґрунту карбонати, помістивши його в 0,2 л розчину HCl на 5 хв. Рідину перемішайте, дайте відстоятися до просвітління і тричі промийте. Після кожної промивки та відстоювання рідину зливайте. Після промивання ґрунт підсушіть і, відваживши 25 г, помістіть в стакан або чашку і прилейте 100 мл розчину, що складається з 1 мл 1 n розчину їдкого натру, і 99 мл дистильованої води. Розчин розмішуйте протягом 2-3 хвилин, дайте йому відстоятися, потім рідину обережно злийте або фільтруйте та осад висушіть при температурі 100 °C, після чого точно зважте і запишіть його вагу, потім ґрунт помістіть на верхній ярус сита. Кришку щільно закрийте і сито струшуйте протягом 1-2 хв, зніміть кришку і перший ярус сита (з дірочками в 3 мм в діаметрі). Ґрунт, що залишився на цьому ярусі, точно зважте і вирахуйте відсоток до загальної маси. Так само чиніть з ґрунтом кожного ярусу. В результаті просіювання ґрунт розподіляється наступним чином: частинки діаметром від 3 мм і більше, від 1 мм до 3 мм, від 0,5 мм до 1 мм, від 0,25 мм до 0,5 мм і менше 0,25 мм.
Більш точне визначення останньої фракції ведіть за допомогою декантації в стоячій воді, для чого використовуйте склянки.
В один склянку всипте точно відважену кількість ґрунту, просіяного через останнє сито з чарунками в 0,25 мм, і долийте холодною водою (15 °С) до риски на стінці склянки (на висоті 12 см), рідину перемішуйте скляною паличкою протягом 1 хв, потім розчин швидко перелийте в іншу таку ж склянку, а ґрунт видаліть за допомогою шпателя, склянку сполосніть, воду вилийте на фільтр, осад приєднайте до першої порції і просушіть при температурі 105 °С; після чого ретельно зважте. Отриманий результат показує, скільки в загальній кількості ґрунту знаходиться частинок, діаметр яких коливається між 0,25 мм і 0,05 мм.
Далі процес повторіть: перелиту рідину збовтайте і дайте відстоятися в склянці. Через 10 хв злийте в першу склянку, яка до цього часу повинна бути вимитою. При другій операції в осад випадають частинки, діаметр яких менше 0,05 мм, але більше 0,01 мм. Осад висушіть і зважте.
Досвід продовжуйте, тільки рідину зливайте вже не через 10 хв, а через 6 год, і отримаєте частинки діаметром від 0,01 мм до 0,005 мм.
Розчин, одержаний після останньої декантації, профільтруйте, висушіть на фільтрі і зважте на точних чутливих вагах. Останній осад містить частинки ґрунту діаметром від 0,005 мм до 0,001 мм.
- Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
- Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
- Механічний склад ґрунту // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 124. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Механічний склад ґрунтів України. Карта [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Розенберг Г. С. О структуре учения о биосфере
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989 [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Словарь ботанических терминов / Под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев, Наук. Думка, 1984 [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Англо-русский биологический словарь (online версия) [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Англо-русский научный словарь (online версия) [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ статтю підготовлено за матеріалами з [1] [Архівовано 2 травня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ «Программа исследования почв» (1896).
- ↑ Декантація, декантування — в хімічній лабораторній практиці і хімічній технології механічне відділення твердої фази дисперсної системи (суспензії) від рідкої шляхом зливання розчину з осаду. Рідина, відокремлена від осаду методом декантації називається декантат.